РАБУ́НОК, нку, чол., діал.
1. Грабунок. Ідуть турки на рабунки (Павло Чубинський, V, 1874, 1087).
2. Награбоване майно; здобич. — Оце вам, матусю, наш рабунок, що всі ми без сорочок ходимо, хоч могли б багато, багато придбати (Василь Стефаник, I, 1949, 196).