РАБОВЛА́СНИЦТВО, а, сер.
1. Рабовласницький лад. В першій половині і в середині І тисячоліття н. е. слов’яни відіграли важливу роль в історії Східної Європи, зокрема у поваленні рабовласництва у Східноримській імперії і у феодалізації Візантії (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 348).
2. Те саме, що рабоволодіння.