ПИЖ, а, чол. 1. Прокладка в мисливському патроні, яка відділяє набій від кулі або дробу;
// Пучок вовни, повсті і т. ін. для забивання набою у вогнепальну зброю, яка заряджається з дула. На двох розстелених газетах з’явилось все — шріт, порох, патрони, вибивка, пижі (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 64).
ПИЖ
Тлумачення слова