ПИТАННЯЧКО

ПИТА́ННЯЧКО, а, сер. Зменш.-пестл. до питання. Давно вже хотів він признатись, що жонатий.. З тією думкою прийшов він до неї; вона його дожидає, кинулася до його, своїм питаннячком хитким не дала йому вимовити слова (Марко Вовчок, I, 1955, 151); Маруся лиш хитала заперечливо головою. Коли уявляла собі ті погляди, котрими її стрінуть, суди-пересуди та переговори попадь та попівен повітових, усі оті маленькі шпигливі питаннячка, невинно-ядовиті уваги, усмішечки, словечка (Гнат Хоткевич, II, 1966, 170); [Удівітельний:] Коли у тебе партбюро? Сьогодні? Дуже добре. У мене є питаннячко, розібрати одну справу треба (Олександр Корнійчук, II, 1955, 62).