ПИТАЮЧИЙ

ПИТАЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до питати;
//  у знач. прикм. Він усе їхав та співав.. Об тім самім співалося у його сумуючій, питаючій пісні (Марко Вовчок, I, 1955, 349); Ядзя глянула на нього таким питаючим і холодним поглядом, що лікаря мовби хто обілляв зимною водою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 94).