ПИ́ШНИЙ, а, е.
1. Буйний у своєму розквіті. Настала пишна та тепла весна (Нечуй-Левицький, II, 1956, 188); Навкруги була земля, така чорна, пухка, родюча, повесні пишна, восени багата (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 13); Навкруги — підступна тиша.. Луки, гори, пишні сади, — все зелене й принишкле (Олесь Гончар, III, 1959, 17);
// З великою кількістю гілок, густим листям, буйним стеблом (про дерева, кущі, трави і т. ін.). Подивись, яким шатром над нами Явір цей розкинув пишні віти (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 27); Сонце гляне, Побіжить весна.. Знову трави пишні Звиснуть отуди (Павло Грабовський, I, 1959, 320); Розлилися гони пишними житами, Забуяли повінню пшениць (Платон Воронько, Коли я.., 1962, 65);
// Розквітлий, яскравий, великого розміру або з великою кількістю пелюсток (про квіти, дерева, кущі). — О, який мак! — покрикнула Галя. — Що.. за пишнії маки! Я собі насію такого! (Марко Вовчок, I, 1955, 323); Тут цвіли синім цвітом невідомі їй кручені паничі, бархатна красоля, пишна жоржина, жовті гвоздики (Олесь Донченко, VI, 1957, 30);
// З великою кількістю відгалужень; крислатий (про роги тварини). — Олень.., наче з бронзи вилитий, Таких пишних рогів я ще ніколи не бачив! (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 255).
♦ Пишним цвітом (квітом) розквітати (цвісти, процвітати і т. ін.) — інтенсивно розвиватися, бути на високій стадії розвитку, розквіту. Пишним цвітом розквітла наша.. Батьківщина — великий Радянський Союз (Радянська Україна, 12.VIII 1951, 2); Розкрилися запечатані гробовища народного духу, ожило поховане слово і, обновлене їх [кращих синів народу] невсипучою працею, зацвіло пишним квітом (Панас Мирний, V, 1955, 416).
2. Густий, пушистий (про волосся). Бачу, що ніколи мені панькатися з моїми пишними косами, взяла та й пообтинала їх (Іван Франко, III, 1950, 99);
// Пухнастий (про пір’я, вовну і т. ін. та вироби з них). Юрко.. зняв з голови велюрового капелюха з пишною пір’їною, окреслив ним у повітрі коло й уклонився (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 81); Пишне і м’яке вийде кашне, якщо в’язати його зірочкою (В’язання крючком, 1957, 59).
3. Пухкий, м’який (про вироби з тіста). Пишні пироги;
// Який піднімається, застигає, вкривається і т. ін. легкою, пінистою масою (про піну, шум і т. ін.). Двоє незнайомих Сагайді бійців, сидячи під деревом, мирно бесідували, навперемінки сьорбаючи з казанка свіже, ще напухирене пишним шумом молоко (Олесь Гончар, III, 1959, 318); Для виготовлення мусу Ще не застигле желе перед охолодженням збивають до утворення легкої пишної піни (Технологія приготування їжі, 1957, 207).
4. Повний, розповнілий (про людину, її фігуру, частини тіла). — Дай, боже, здоров’я і йому, і вам, — Олена низько вклоняється лановому, і наче вклоняються йому її пишні груди, яким тісно в широкій пазусі (Михайло Стельмах, I, 1962, 571); * Образно. Від пишного здоров’я, від повноти щастя Надія Миколаївна вся світилася радістю (Петро Панч, Ерік.., 1950, 93);
// Добре вгодований, викоханий (про тварин). Мій пишний гуцул-кінь летів шаленим трапом, потрясаючи від часу до часу своєю густою гривою (Ольга Кобилянська, III, 1956, 64);
// З густими складками, зборками (про одяг). На їх плаття пишні, збірочками унизані, складочками обвішані, немов рябесеньким пір’ям заквітчані (Панас Мирний, III, 1954, 261).
5. Який приваблює своєю чарівністю, незвичайністю; привабливий, дуже гарний. Інші мають повні скрині полотен, а вона, окрім власного тіла, окрім пишної вроди, немає нічого (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 28); Вона все ще та давня Маня, з своїм пишним сміхом, коли сміється, і з тими очима, що пригадують її матір (Ольга Кобилянська, III, 1956, 146);
// Який викликає, дає велику насолоду. Був пишний тихий літній вечір (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); Я не раз почувала бажання бути на тім вершку, дихати тим пурпурово-золотим, пишним повітрям (Іван Франко, VII, 1951, 394);
// Який справляє величне враження. Поховали [Т. Шевченка], як хотів: Щоб лани широкополі І Дніпро, і кручі Було видно… І справді, пишна картина (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 44).
6. Який складається з різних кольорів; багатобарвний, барвистий. Небо над морем стало сизе, й на тому сизому небі заблищала пишна веселка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 234); Так вітер по землі стелив туман легкий, А сонце понад ним промінням вигравало. І пишних кольорів мережку вишивало (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 209);
// Який характеризується багатством форм, виявів; багатогранний. Пишний світ.. з його красою або яка цікава книжка не давали йому змоги пильнувати як слід коло овець (Панас Мирний, V, 1955, 310); Чого ж дума така пишна, Чого ж слово бідне? (Степан Руданський, Тв., 1959, 131);
// Який бурхливо, багатогранно проявляється. Літо минулось і квітки немає, А зіронька тихо зорить, як і влітку; Щире так щастя рівнесенько сяє, Зрадливе ж і пишне минає, як квітка (Іван Манжура, Тв., 1955, 48); А любов цвіте Юна, пишная, Мов гілля густе В клена з вишнею (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 155);
// Який відзначається високим ступенем вияву чого-небудь. Віддаючись святій справі, Навік-віки віддавайсь; Не сіяти в пишній славі, А копати сподівайсь (Павло Грабовський, I, 1959, 575); Роки Радянської влади — це роки пишного розквіту грузинської культури, національної за формою і соціалістичної за змістом (Комуніст України, 11, 1965, 63).
7. Високомовний (про слова, фрази і т. ін.). Хотіла б, тату, я сказати Не пишне слово, а просте: Я не боюся муки, страти, — Адже ж той колос проросте (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 112); — Ніч-зоря… Як це мило сказано! — захоплено вигукнула ад’ютантка, стенографуючи пишну генеральську фразу (Олесь Гончар, II, 1959, 274).
8. Який перебуває у розквіті; багатий, розвинений (про край, місцевість, країну і т. ін.). Це була Акерманщина.. Край був багатий і пишний (Нечуй-Левицький, II, 1956, 223); Брати! Оці слова вам України син Несе як скромний дар від пишної країни (Максим Рильський, I, 1956, 200);
// З гарними упорядкованими будівлями (про населений пункт). Минуло трохи більше року, як землетрус обернув пишну Мессіну в груду каміння (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 401);
// Великий, місткий, з архітектурними прикрасами, оздобленням (про будинок, палац, храм і т. ін.). В нас по містах вибудовані пишні будинки з ясними вікнами, з широкими ворітьми, з такими великими дверима, що, здається, усьому миру хрещеному увіходити місця не бракує (Марко Вовчок, I, 1955, 379);
// Розкішно обставлений (про приміщення). Лід землею ж там палати, де вельможний Ох сидить, гарні, пишнії кімнати, срібло-злото скрізь ряхтить (Леся Українка, I, 1951, 274); Один снаряд, шугонувши крізь купол, розірвався в пишній приймальній залі (Олесь Гончар, III, 1959, 293).
9. Який коштує багато грошей; коштовний, цінний. — Я дам тобі пишні дарунки, забудеш недолю свою (Леся Українка, I, 1951, 131); Жони, які стояли позад княгині, одягнені були простіше, але достойно, на них не було пишних золотих чи срібних оздоб (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 148);
// Який відзначається багатством, знатністю. Збудує він собі гарний будинок і стане не попихачем, а наближеним до одного з пишніших панів крулевства [королівства]… (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 4);
// Який відбувається з великими почестями, відзначається урочистістю, помпезністю. Бучні та пишні були по Гамзі похорони (Панас Мирний, IV, 1955, 202); Пишна похоронна процесія рушила на кладовище (Юрій Смолич, II, 1958, 119); Був бенкет пишний і бучний (Олександр Довженко, I, 1958, 266);
// Який справляє враження багатством, розкішшю; шикарний. Пишними рядами Виступають отамани, Сотники з панами (Тарас Шевченко, I, 1963, 74); Мовчки оглядав [Черниш] пишні окраси стін, ковзаючись по них неуважним, сумним поглядом (Олесь Гончар, III, 1959, 292);
// Добре, з смаком пошитий із коштовних матеріалів, ошатний і чепурний (про одяг, вбрання). Носить Марина дорогі та пишні убори, їсть Марина смачну та ситу страву (Панас Мирний, IV, 1955, 231); Сини вже переодягнені в пишну козацьку одежу (Олександр Довженко, I, 1958, 255).
10. Пихатий, бундючний. Чи то ж та пишна Варка, що «трьохрубльових» наймичок не признає й за подруг? (Любов Яновська, I, 1959, 249); Знайду по серцю юнака, Що не зрадливий і не пишний, Того, що зустрічі шука (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 141); Сватають мене. Я все не хочу, а батько не силує, хоч там які були й багаті й пишні женихи (Марко Вовчок, I, 1955, 3); З’являються в дверях пишні жандарми в трикутних шапках (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 412).