ПИ́ШНІСТЬ, ності, жін.
1. Буйний розквіт, розвиток, який виявляється в рості, цвітінні і т. ін. — Сину мій! дитя моє кохане! погуляв би ти в світі, полюбував красу і пишність світову (Марко Вовчок, I, 1955, 27);
// Надмірність у багатстві, оздобах, красі, вигодах і т. ін.; розкіш. Окреме приміщення на одному з столичних вокзалів. Невелика, оздоблена з солідною пишністю зала (Іван Кочерга, II, 1956, 41);
// Розмаїтість у барвах, забарвленні; багатобарвність, барвистість. Життя було там, в лісах, на полях, на луках. Там воно розливалося в усій своїй осінній пишності (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 167);
// Бурхливість, багатогранність розвитку, розквіт чого-небудь. З нечуваною пишністю розцвітають література, мистецтво, наука в таких країнах давньої й великої культури, як Вірменія та Грузія (Максим Рильський, III, 1956, 381).
2. Властивість за значенням пишний 2—10. Світла шовкова кофта з тугим перехватом у талії, довга широка спідниця.. надавали дорідній постаті пишності, грайливості (Яків Баш, Надія, 1960, 210); Поважна, сувора велич її [пісні] пахла історією.., пишності її ніяк не можна змалювати (Юрій Яновський, I, 1958, 205); Карл Маркс у «Капіталі» глузує з пишності і широкомовності буржуазно-демократичної великої хартії вольностей і прав людини.. (Ленін, 39, 1973, 21); — Мати-вітчизно! — мимоволі вирвалося у нього, по-юнацькому дзвінко й урочисто. І навіть для Козакова, який не терпів ніякої урочистої пишності, ці слова прозвучали переконливо і щиро (Олесь Гончар, III, 1959, 12); Характерно, що в зображенні селянина письменникові [О. Гончару] лишились цілковито чужими.. всякі тенденції до замилування старожитньою патріархальністю і етнографічною пишністю (Про багатство літератури, 1959, 232).