ПИ́ЩИК, а, чол. Дудочка, свистілка, що видає високі протяжні звуки. На пищику, зробленому з весняної вербички, всього не заграєш, і на одній ноті потрібної мелодії не виведеш (Павло Тичина, III, 1957, 452); Коли на жовтій акації з’являлися стручки, знову не було відбою від дітвори, яка обривала стручки на пищики (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 187);
// перен. Високий протяжний звук, писк. Нараз чутно з дороги довге, надривне бухикання, з пищиками, з присвистом, із прокльонами (Іван Микитенко, I, 1957, 36).
ПИЩИК
Тлумачення слова