ПИЩАННЯ

ПИЩА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням пищати і звуки, утворювані цією дією. Вилися між деревами якісь сіренькі пташечки, малесенькі, з пищанням своїм веселим (Марко Вовчок, I, 1955, 145); Про дітей не думав [Гордій і, навіть більше: не бажав їх. Дитина — се пелюшки, крик, пищання, купання (Борис Грінченко, II, 1963, 49); — Війта вибирають! — почулися голоси знадвору і разом з ними розпучливі крики, прокляття та пищання жінок (Іван Франко, VIII, 1952, 14).