ПИСАРЧУ́К, а, чол., розм.
1. Молодий писар. За столом три писарчуки, зігнувшись у дугу, скрипіли перами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 37); Були такі часи, коли я був паном, тоді я служив у дворі писарчуком під рукою економа (Василь Стефаник, I, 1949, 257).
2. Син писаря.