ПИРІ́ЙКА, и, жін., діал. Пирій. Сів [Северко] на межі, густо зарослій пирійкою, а подекуди й колючим осотом та будяком (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 11); Розпряжені коні зразу ж почали смачно вигризати молоду пирійку (Михайло Стельмах, II, 1952, 268).
ПИРІЙКА
Тлумачення слова