ПИР

ПИР, у, чол., заст. Бенкет, учта. На честь мужів новгородських, на славу синів Прополка, Олега й Володимира, що сідали на столи кожен у землі своїй, князь Святослав велів зробити пир великий (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 457);  * Образно. Сердешні діти… батька взято, Смерть несподівано прийшла… Пекельний Ірод справив свято, Пир людожерності та зла (Павло Грабовський, I, 1959, 88);
//  перен., поет. Битва, війна, кровопролиття. Допировали Хоробрі русичі той пир, Сватів упоїли, А самі простяглися За землю Руськую (Тарас Шевченко, II, 1963, 390).
 Пир на весь мир — надзвичайно щедрий і багатолюдний бенкет. — Пир на ввесь мир! — відказала та [наймичка] — Кума на сьогодні запрошено. Так щоб не стидно було його прийняти… (Панас Мирний, IV, 1955, 58).