ПИНЯВО, діал. Присл. до пинявий. Добув [Василь] ще цеглину, виліз, просунув руку в продухвину й почав збивати бовдур. Розмахнутися було ніяк, отже діло йшло пиняво (Гнат Хоткевич, I, 1966, 118); Маржинка що візьме в зуби [сіно], то так перевертав язиком, так пиняво жвякає, якби своє тіло їла (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 172).
ПИНЯВО
Тлумачення слова