ПИНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Те саме, що бундючитися. Фесенко ставав в мальовничій позі, переступав з ноги на ногу, пиндючивсь, силкувався бути граціозним в манерах (Нечуй-Левицький, V, 1966, 155); Згадуючи батьківські достатки, по-качиному пиндючилась [Олена] перед чоловіком і щодня точила його, мов шашіль деревину (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 234).
ПИНДЮЧИТИСЯ
Тлумачення слова