ПИЛЮ́КА, и, жін., розм. Те саме, що пилюга. Федір, упоравшись, увійшов увесь мокрий, у грязі, у пилюці (Панас Мирний, I, 1954, 307); Вулиця, якою йшла Ольга, була курна. Праворуч їхали вози, тягнулась за возами худоба, зрідка показувалась, знявши хмари пилюки, машина (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 110).
ПИЛЮКА
Тлумачення слова