ПИХКОТІ́ТИ, очу, отиш, недок. Підсил. до пихкати 2, 3. Садівник довго розпалював свою люльку, пихкотів нею (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 27); Маленький катер пихкотів і збурював воду (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 6).
ПИХКОТІТИ
Тлумачення слова