ПИЯ́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до пинк. Перед вів у пияцькій компанії Осмульський, заступник учителя, що вчив французької мови (Іван Франко, IV, 1950, 241);
// Власт. пиякові. Лиш мав [Гриць] ту пияцьку прикмету, що пив сам, не дбаючи про товариство (Лесь Мартович, Тв., 1954, 64).
ПИЯЦЬКИЙ
Тлумачення слова