ПУЖНУ́ТИ, ну, неш, док., перех., розм., рідко. Однокр. до пужати. Він не вірив ніяким шепотам та наговорам; ..ніколи не покличе ніякої баби, а яка й сама прийде, то так пужне, що та мерщій навтікача (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 30); На курінь сіла сорока.. Дядько Семен пужнув її (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 69).
ПУЖНУТИ
Тлумачення слова