ПУЖАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм., рідко. Те саме, що лякати. Вулкан [бог] потіє і трудиться, Всіх лає, б’є, пужа, яриться (Іван Котляревський, I, 1952, 209);
// Те саме, що полохати. В очереті — дичина. Плодиться, нема кому пужати (Іван Микитенко, II, 1957, 18).