ПУ́ТНЯ, і, жін., діал. Діжка, цебро або відро. Іван.. приніс із поблизького потока путню води, віділляв князя і дав йому напитися (Іван Франко, III, 1950, 152); — Піду я по воду, -витягну путню з криниці, зирк — а на дні щось блищить… (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 46).
ПУТНЯ
Тлумачення слова