ПУТЯЩИЙ

ПУТЯЩИЙ, а, е, розм. Те саме, що путній. Всі радили Мотрі йти до Семена. Він чоловік добрий, путящий, має своє поле, свою хату (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 44); Жив чоловік і — нема. А який гармоніст путящий! Чи хрестини, чи весілля, чи так яке гуляння, то вже без Петруся не обійдеться (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 337); — Я думав, що тобі й справді яка путяща думка прийшла в голову! (Нечуй-Левицький, I, 1966, 128); Батько навіть її пісень не любив, бо ж вони відривають чоловіка від путящого діла (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 497); — Може, таки з тебе щось путяще вийде (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 82); — Ну й дивак же ти! Я думав, щось путяще скажеш (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 48); [Логвин:] Осінь вже надворі, скоро й зима, а в мене ні кожушини, ні свитини путящої… (Марко Кропивницький, III, 1959, 149); Наскладали дещицю за літо, ідемо на ярмарок. Нема на наші гроші путящого коня (Олесь Гончар, I, 1954, 490).