ПУТІВЕЦЬ

ПУТІ́ВЕЦЬ, вця, чол. Польова дорога. Іду, аж подивлюсь перед себе: сидять на дорозі аж дванадцять вовків… Сидять рядком по путівцю, наче ждуть мене (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 443); Фашистські льотчики нещадно обстрілювали дороги. Тому біженці йшли не по шосе, а здебільшого путівцями (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 393); У кількох кілометрах до райцентру Хачмас від шосе круто забирає до моря вибоїстий путівець (Наука і життя, 8, 1967, 28).