ПУСТИ́Р, я, чол. Незабудоване, запущене місце. На краю села був пустир, якого ніхто ніколи не займав. Вирішив Тимофій збудувати там хатчину (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 95); На пустирі будинок уродився І всіх причарував (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 143); Будинки дивної краси Ростуть на пустирях окраїн… (Максим Рильський, III, 1961, 102).
ПУСТИР
Тлумачення слова