ПУСТОТЛИ́ВО. Присл. до пустотливий. Коли вони ближче зійшлися з Брянським, Черниш нагадав йому про цей епізод, про те, як вони пустотливо ковзались по траві… (Олесь Гончар, III, 1959, 67); Нестримно й пустотливо сміялася [Доротті], немов аж кокетуючи (Іван Ле, В снопі.., 1960, 207); * Образно. Річечка дзюркотіла на крем’янистих перекатах, пустотливо вигиналася то в один, то в другий бік (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 98).
ПУСТОТЛИВО
Тлумачення слова