ПУСТОТІ́ЛИЙ, а, е. Який має всередині пустоту, порожнину; порожнистий. На другий день до фундаменту прийшли нові люди, почали виводити на ньому стіни з готових пустотілих шлакоблоків (Василь Минко, Вибр., 1952, 401); Пустотілий гвинт; Пустотіле стебло.
ПУСТОТІЛИЙ
Тлумачення слова