ПУСТО́ШИТИ, шу, шиш, недок., перех., рідко. Те саме, що спустошувати 1, 2. Зоня і Юзя цілими ранками то ходили по луках.., то пустошили рожеві й жасминові кущики в садку (Леся Українка, III, 1952, 648); — Ми не пустошити землю лівійську сюди заблукали І не збираємось чорним грабунком човни навантажить (Микола Зеров, Вибр., 1966, 236); — Шість літ томила мене ненависть, хоч той чоловік нічого не зробив мені… Але інших кривдив… інших нищив, пустошив… (Мирослав Ірчан, II, 1958, 302).
ПУСТОШИТИ
Тлумачення слова