ПУСТОМОЛО́Т, а, чол., розм. Людина, яка говорить багато і беззмістовно; базіка. Розвелася ціла порода пустомолотів, закутих в панцир інструкцій,.. з якими треба вміти воювати, і Лукія — воює! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 81); Крутенька вдача у професора. І не любить він пустомолотів і ледарів (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 43).
ПУСТОМОЛОТ
Тлумачення слова