ПУСТОМЕЛЯ, і, чол. і жін., розм. Те саме, що пустомолот. Сказав [Турн]: — О, стара пустомеля! ..І ти тхором мене зовеш! І небилиці вимишляєш, Народ лукаво ввесь лякаєш, На мене ж чорт зна що плетеш (Іван Котляревський, I, 1952, 277); [Фрося:] Пустомеля ти, Костю! Пустомеля і фантазер… (Юрій Мокрієв, П’єси, 1959, 204).
ПУСТОМЕЛЯ
Тлумачення слова