ПУСТОБРЕ́Х, а, чол., розм. Брехун, базіка. Є ж таки пустобрехи на світі: не зна нічогісінько, темний, як ніч на Купалу, а почне плескати язиком — академік та й годі (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 49); — Вам, пустобрехам, нам’яти б хвоста! (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 199).
ПУСТОБРЕХ
Тлумачення слова