ПУСТІСІНЬКО

ПУСТІ́СІНЬКО, розм. Присл. до пустісінький;
//  у знач. присудк. сл. У самих шинках пустісінько; шинкар дріма собі на лаві, бо нікогісінько (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 173).