ПУШИСТИЙ

ПУШИ́СТИЙ, а, е. Те саме, що пухнастий. Сплигнув з лежанки ситий кіт і пушистим хвостом став лащитись біля її ніг (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 86); Панчішка, знай собі, плететься, така пушиста та м’яка! (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 44); Небо зовсім весняне, хмарки білі, пушисті, а сніг видно тільки на верхів’ях Яйли (Леся Українка, V, 1956, 219); Молоде ще, рожеве обличчя [Яківчукової] під пушистим сивим волоссям виглядає, як у шапочці з ангорської вовни (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 209).