ПУРХАТИ

ПУРХАТИ, аю, аєш, недок. Легко перелітати з місця на місце (про пташок, метеликів). Черкаючи крильцями, пурхали в гілках пташенята… (Марко Вовчок, I, 1955, 153); Веселий метелик.. пурхав у пахощах пишних квіток (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 337);  * Образно. З гори на гору, з поточка в поточок — пурха коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, як од неї за плечима тріпають крильця… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 314); Радість у грудях пурхає, як горобець (Олесь Донченко, II, 1956, 294);
//  перен. Легко, швидко, граціозно пересуватися, перебігати з місця на місце. Усміхалася [мати], коли бачила Марусю, як вона, вернувшися із садка, пурхала по хаті, щебетала, а кожний рух, кожне слово, кожна інтонація були насичені щастям (Гнат Хоткевич, I, 1966, 102); Коли танцювала [Стаха], очам було любо глянути на неї. Не совалась по підлозі, а пурхала над нею з легкістю метелика (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 378);
//  перен., ірон. З легкістю міняти своє місцеперебування, місце роботи і т. ін. Він пурхав з посади на посаду, як зозуля з гнізда в гніздо (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 90).