ПУПОВИ́ННЯ, я, сер., рідко. Те саме, що пуповина. Сама й обродиниться [жінка]: серпом перетне пуповиння, а соломиною пупа зав’яже, та й — будь здорова, дитино (Андрій Головко, Мати, 1940, 221); * У порівняннях. — Дурні ми, дурні! Прив’язалися до своєї латки, мов до пуповиння (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 448).
ПУПОВИННЯ
Тлумачення слова