ПУ́ПЧИК, а, чол.
1. Зменш.-пестл. до пуп. Алебастрова, з очима кольору небесної блакиті лялька, коли їй легенько потиснути пупчика, соромливо пищала (Яків Качура, II, 1958, 384).
2. діал. Пуп’янок. — Поберіться навесні.., будуть уже лілеї виганяти білі стрункі пупчики вгору (Ольга Кобилянська, III, 1956, 268).