ПУ́НКТИК, а, чол.
1. Зменш.-пестл. до пункт 1, 2.
2. жарт. Те саме, що пункт 4. [Марина Петрівна:] Ти й досі не віриш, що я можу цікавитися твоїми справами. [Безкоровайний:] Це моя манія недовір’я. Мій пунктик (Ігор Муратов, Радісний берег, 1961, 19).