ПУЛЬПА, и, жін.
1. анат. М’яка сполучна тканина, пронизана нервовими закінченнями, лімфатичними й кровоносними судинами, що заповнює порожнину зуба;
// М’якуш селезінки.
2. техн. Суміш твердих частинок з рідиною (вода й ґрунт, вода й корисні копалини). Видобути «чорне золото» у вигляді пульпи — суміші вугілля з водою — лише половина справи. Необхідно його ще підняти на поверхню (Наука і життя, 12, 1962, 54); В трубах з шумом неслася невидима пульпа; інколи, гуркочучи, котився камінь, інколи щось усередині злобно дряпалось об залізо (Семен Журахович, Опов., 1956, 106).