ПУГАЛО

ПУГАЛО, а, сер., розм. Те саме, що опудало. Вона не схожа була на людину, а на пугало, що ставлять добрі хазяйки на своїх городах од горобців (Панас Мирний, I, 1954, 61);  * У порівняннях. [Дранко:] А ви чого там маячите, як пугало? [Кукса:] Та сказали діти, що десь пожежа! (Марко Кропивницький, I, 1958, 210);
//  перен. Той (те), хто (що) лякає кого-небудь, викликає страх. — Хотять [арештанти] моєї одставки. Я б пішов, я б охоче пішов, бо, сказати правду, надоїло мені бути пугалом якимсь для людей (Гнат Хоткевич, I, 1966, 173); Все опошлюється і перекручується в нечистих руках імперіалістів. Навіть атомна енергія, яка могла б принести справжню славу двадцятому століттю,.. перетворюється вами [імперіалістами] на пугало, на знаряддя злочинства (Олександр Довженко, III, 1960, 67).