ПУГАЧОВЕЦЬ, вця, чол., іст. Прибічник, однодумець Пугачова; учасник селянської війни під проводом Пугачова. Влітку 1774 р. на Слобідській Україні — Харківщині — з’явилися загони пугачовців (Історія УРСР, I, 1953, 353); В його діда-коваля є старезна рушниця.. Колись ще ніби дід дідів, пугачовець, зробив її (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 307).
ПУГАЧОВЕЦЬ
Тлумачення слова