ПУ́ФИК, а, чол. Зменш.-пестл. до пуф 1. Він швидкими кроками мережить кімнату з кутка в куток, обминаючи пуфики, недоладно розставлені по кімнаті (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 183); На пуфиках,.. випростовуючи спини, сиділо кілька військових і один цивільний (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 295).
ПУФИК
Тлумачення слова