ПУФ, а, чол.
1. М’який низький табурет. — Ну, от тепер сідайте тут, — і вона показала йому місце біля своїх ніг. Він притягнув низенький пуф і сів (Гнат Хоткевич, I, 1966, 59).
2. тільки мн., заст. Буфи. — Була мода на кріноліни, потім на пуфи, потім на капелюшики з пташками (Іван Франко, II, 1950, 302).