ПУЧЕЧОК

ПУЧЕЧОК, чка, чол. Зменш.-пестл. до пучок. Чи я в лузі не калина була? Чи я в лузі не червона була? Взяли ж мене поламали І в пучечки пов’язали — Така доля моя! (Українські народні ліричні пісні, 1958, 370); Мавка поволі вибирає напівзов’ялі квітки з пожатого жита і складає їх у пучечок (Леся Українка, III, 1952, 240); В кімнаті ледь помітно пахло сухим зіллям, пучечки якого були розвішані по стінах (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 141); На карафі з водою грає пучечок зеленого світла (Іван Микитенко, I, 1957, 148); Ще по тепліша, і будуть вкриваться Листом зеленим луги; З чистої річки почнуть підійматься Темні пучечки куги (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 88); Щось тверде й холодне, мов гадюка, залоскотало її по литках; то був хвіст, довгий, твердий, з волохатим пучечком на кінці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 280).