ПТАШЕЧКА

ПТА́ШЕЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до пташка 1. Мала пташечка, невеличка По доріженьці скаче (Павло Чубинський, V, 1874, 277); Написала [Оришка] вишневих пташечок, що цілуються, а кругом усього яйця та й підписала слова (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 228); Як обтинають крильця пташечкам, щоб вони не позалітали, так і її, небогу, приборкали (Олекса Стороженко, I, 1957, 368); Це було гніздечко польового щеврика, світло-бурої пташечки з коротким хвостиком і коротесеньким дзьобиком, що живиться малесенькими жучками і комашнею (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 202); Сонце заходить, гори чорніють. Пташечка тихне, поле німіє (Тарас Шевченко, II, 1963, 37);  * Образно. Дивилася [бабця] розумними очима на свою невістку і думала: — Що зробило тебе такою пташечкою й квіточкою? (Гнат Хоткевич, II, 1966, 16);  * У порівняннях. Із казарми нечистої Чистою, святою Пташечкою вилетіла [муза] (Тарас Шевченко, II, 1963, 300); [Олекса:] Чого ж се ти, сестро, така засмучена? ..Ти ж була веселенька, як пташечка, щебетлива, як соловейко (Степан Васильченко, III, 1960, 46);
//  У пестливому звертанні до дитини, дівчини, жінки. — А що.. пташечко, — питає в мене бабуся, — при молодій панії давненько служиш? (Марко Вовчок, I, 1955, 125).