ПСИХОАНА́ЛІЗ, у, чол., спец.
1. У психіатрії — метод лікування неврозів, полягає у виявленні підсвідомих афективних переживань, що лежать в основі неврозів.
2. У сучасній буржуазній психіатрії, психології, соціології і мистецтві — суб’єктивно-ідеалістичний напрямок, який намагається пояснити психічні прояви людини, а також усього суспільства підсвідомими біологічними потягами та інстинктами; фрейдизм. Виправдовуючи такі течії буржуазного мистецтва, як абстракціонізм, сюрреалізм, психоаналіз та інші, теоретики сучасного модернізму твердять, що вони є новим словом у художній творчості (Знання та праця, 1, 1965, 4).