ПСИХІЧНОХВО́РИЙ, а, е.
1. Який має хвору психіку. Тільки психічнохвора людина може в приступі шаленого гніву або лютості справді нічого не усвідомлювати і згодом не пам’ятати того, що вона в цей час зробила (Борис Теплов, Психологія. Підручник для середньої школи, 1956, 153).
2. у знач. ім. психічнохворий, рого, чол.; психічнохвора, рої, жін. Людина з хворою психікою. Хоч він був медиком, психічнохворі завжди справляли на нього гнітюче враження (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 21); Перший серед відомих нам закладів для психічно хворих було відкрито в 854 році в Каїрі (Знання та праця, 8, 1966, 4); Будинки для божевільних, як тоді називалися лікарні для психічнохворих, перебували в катастрофічному стані (Матеріали.. охорони здоров’я.., 1957, 72).