ПСЮ́РА, и, чол. і жін. Збільш.-зневажл. до пес. Зирнув на таке безталання святий І пів свого хліба дав псюрі слабій (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 243); Марко загримав котелком об бильця, сполохано озираючись навколо, чи не стрибне псюра з будки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 468).
ПСЮРА
Тлумачення слова