ПСЕВДОВЧЕНИЙ

ПСЕВДОВЧЕ́НИЙ, а, е. Який має лише зовнішні ознаки вченості. Яка бездарна псевдовчена каста! (Микола Терещенко, Серце.., 1962, 11); Відтворюючи голос Шпаківського і пародіюючи його псевдовчену фразеологію, молодий чоловік спитав: — Які явища ми називаємо смішними? (Іван І. Волошин, Місячне сяйво, 1961, 86);
//  у знач. ім. псевдовчений, ного, чол.; псевдовчена, ної, жін. Людина, яка не є справжнім вченим. Особливо їдко, нещадно картав він [Т. Г. Шевченко] калік-псевдовчених, що плазували перед іноземною, зокрема німецькою, наукою (Наука і життя, 3, 1961, 11).