ПСАЛО́МЩИК, а, чол. Служитель православної церкви, що допомагає священикові під час богослужіння; дяк, причетник. [Грицько:] Вони у нас за псаломщика у церкві та й учителюють (Панас Мирний, V, 1955, 150); Священик править молебень. Замість півчих, співає псаломщик (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 27); * У порівняннях. Як тільки Вутанька.. з’явилась у дверях, син.. затяг, як псаломщик, на всю хату: — Наші мама делегатка, делега-а-атка! (Олесь Гончар, II, 1959, 165).
ПСАЛОМЩИК
Тлумачення слова