ПРИ́ЗВУК, а, чол. Додатковий звук, короткий і невиразний, який супроводжує основний звук. Ліквідації надмірного носового призвука допомагає ще й така вправа: ..спочатку вдихайте через ніс і відтворіть перебільшено гугнявий звук (Художнє читання.., 1955, 56);
// муз. Ізольоване звучання невиразного звука. Досить легко на бандурі виконувати октавний флажолет (ізольоване звучання гармонійного призвука) (Гуменюк, Українські народні музичні інструменти, 1967, 95); Велике значення у цих [індійських] піснях має звуконаслідування; співачка відходить тоді від звичайних вокальних норм, користується не чітко визначеними щодо висоти звуками, а шипінням, горловими призвуками тощо (Мистецтво, 1, 1961, 43).
ПРИЗВУК
Тлумачення слова