ПРИЗВОЛЕ́ННЯ, я, сер., заст.
1. Благодіяння, милість. [Антоніо:] Маестро! ..верніться-бо в Італію! ..Мій корабель до вашої послуги з господарем його. [Річард:] Спасибі, друже, хоч я прийнять не можу призволення; пробачте ви мені і зрозумійте (Леся Українка, III, 1952, 120); «Польний гетьман ..радить вам віддати замок на капітуляцію.. Реченець для розсуду й виконання цього ласкавого призволення скінчиться увечері» (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 84).
2. Дозвіл, згода.