ПРИЗВІ́ДЦЯ, і, чол., розм. Те саме, що призвідник. Коли б повиснув на вербі котрийсь з Мартинчуків чи Загайчиків, то й дитина вказала б пальцем на Аркадія як морального призвідцю злочину (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 20); Тим часом призвідці жахливої зради Всю зброю заможним уже роздали (Леонід Первомайський, II, 1958, 379).
ПРИЗВІДЦЯ
Тлумачення слова